Вступ
В даний
час бурхливого розвитку комп'ютерних технологій усе більш актуальною задачею є
розробка і використання в навчальному процесі електронних навчальних систем, що
розробляються з застосуванням гіпертекстових і мультимедійних технологій. Такі
системи називаються інтерактивними навчальними Web-матеріалами та можуть
використовуватися не тільки для студентів денної, заочної, самостійної та
дистанційної форм навчання, але і знайти широке застосування в шкільному курсі
інформатики і не тільки.
Розвиток глобальної
комп'ютерної мережі показав перспективність і необхідність навчання учнів на
відстані за допомогою інтерактивних електронних посібників, що встановлюються
на серверах, підключених до локальної комп'ютерної мережі чи мережі Інтернет.
Більш широке розповсюдження таких інформаційних технологій в освіті дозволяє
підвищити інтенсивність та ефективність процесу навчання.
Електронний посібник є
однією з нових інформаційних технологій, які використовують в навчальному
процесі. Це універсальний методичний посібник, який містить широке коло питань
з навчальних дисциплін, викладених в стислій формі та призначений для
використання в навчанні. Аналіз літературних джерел показав, що більшість
перших електронних навчальних видань були електронними копіями друкованих
видань і, здебільшого, не враховували комп'ютерних можливостей викладання
матеріалу. Однак останнім часом значна увага приділяється розробці комп'ютерних
підручників нового покоління. Але здебільшого електронні посібники створюються
для студентської аудиторії. Тому метою моєї роботи стало визначення основних
функцій електронного посібника та створення власного НЕП з шкільного курсу
інформатики, який би виконував визначені функції.
Для того, щоб електронний
посібник якнайкраще відповідав сучасним вимогам до навчального процесу,
необхідно, щоб він поєднував в собі функції підручника, викладача,
довідково-інформаційного посібника, консультанта, тренажера, контролюючого
засобу. Для вирішення цього питання пропоную використовувати системний підхід
до створення електронних посібників. Системний підхід дозволяє не орієнтувати
навчальний посібник на конкретну групу користувачів, але створювати його таким
чином, що ним може скористатися практично кожен. Залежно від потреб і вже
наявних знань, користувач сам вибирає матеріал для вивчення та його обсяг.
Створення різних моделей
передавання знань, що в одному випадку представляють об'єкти, характерні для
логічного мислення, а в іншому - образи-картини, з якими оперує образне
мислення, дає можливість оптимізувати процес навчання. Відповідно до того,
наскільки користувач засвоїв матеріал, можна за необхідності повторити вивчений
розділ. За низьких результатів можливе з'ясування думки самого користувача про
причини поганого засвоєння матеріалу.
Як показує практика та
спостереження, навчальним електронним посібникам властиві такі позитивні
характеристики: самостійна робота студентів; зручність у роботі з матеріалом за
рахунок можливості застосування системи гіперпосилань; можливість розміщення
НЕП в мережі Інтернет; наявність головного інтерфейсу; НЕП розроблений
українською мовою; можливість поновлення НЕП новими розділами та внесення необхідних змін; можливість використання НЕП
в дистанційній освіті; простота використання електронного посібника; широкий
діапазон застосування (можливість використання для підготовки тестів з широкого
спектру дисциплін); компактність; низькі системні вимоги (починаючи з Windows
95).
Успішність в групах, де
використовуються навчальні електронні посібники, є набагато вищою, ніж там, де
використання таких посібників не практикується. Ці результати є стабільними,
відповідають поставленій меті і констатують високу мотивацію студентів до
навчання, їх високий рівень навченості та освіченості.
Отже, електронні посібники в
цілому спрощують роботу викладача, водночас роблячи процес засвоєння студентами
нового матеріалу доступним, наочним і цікавим. Результати впровадження НЕП в
навчальний процес показують, що потрібно вивчати і поширювати досвід їх
використання і у шкільному курсі інформатики.
Вимоги навчальної програми, щодо вивчення інформатики в 9
класі
Курс
інформатики у 9 класі викладається за Програмою для
9 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Автори: Завадський І.О.,
Дорошенко Ю.О. та Потапова Ж.В. Програма
надрукована у збірнику «Інформатика. Програми для профільного навчання та до
профільної підготовки» Київ, видавнича група BHV, 2009
Викладання курсу інформатики в 9 класі здійснюється за підручниками, які
стали переможцями Всеукраїнського конкурсу підручників для 9 класу та отримали
гриф; наказ МОН України №56 від 02.02.2009 «Про надання грифа навчальній
літературі»:
1. Інформатика
9: [підруч. для учнів ЗОШ] / Ривкінд Й.Я., Шакотько В.В.,
Лисенко Т.І., Чернікова Л.А. – К.: Генеза, 2009. – 306 с.
2. Завадський І.О.
Інформатика 9 [підруч. для учнів ЗОШ] /Завадський І.О.,
Стеценко І.В., Левченко О.М. – К.: ВГ BHV, 2009 – 256 с.
3. Володіна І.Л.
Інформатика 9 [підруч. для учнів ЗОШ] / Володіна І.Л., Володін В.В. –
Х.: Гімназія, – 328 с.
4. Морзе Н.В.
Інформатика 9 [підруч. для учнів ЗОШ] / Морзе Н.В., Вембер В.П.,
Кузьмінська О.Г. – К.: Школяр, – 318 с.
Учитель може
самостійно добирати засоби подання теоретичного матеріалу (презентація, що
відображається на екрані за допомогою мультимедійного проектора, презентація,
що відтворюється на екранах учнівських комп’ютерів, спільна робота учнів та
учителя над документом в середовищі локальної мережі тощо) і визначати форму
проведення практичних робіт (робота з елементами досліджень, спільна робота в
Інтернеті, лабораторні роботи, тренувальні вправи, проектні роботи,
практикуми). Оскільки на етапах актуалізації, мотивації та безпосереднього
вивчення теоретичного матеріалу уроку учням пропонується перегляд
презентаційних матеріалів в електронному вигляді, методика проведення кожного
уроку має бути ретельно опрацьована вчителем із урахуванням зазначених вище
санітарних норм.
Формування вимог до навчальної інформаційно-довідкової
системи
Аналіз літературних джерел
показав, що викладання інформатики в школі ведеться за друкованими виданнями і,
тільки на уроці, вчитель має комп'ютерну можливість подачі матеріалу. Але що ж
робити коли учня не було у школі, а у підручнику параграф займає 10-15 сторінок
і крім інформатики є ще 5-6 уроків до яких теж треба підготуватися?
Останнім часом значна увага
приділяється розробці електронних підручників, роботу над якими можна
розглядати як спробу зробити серйозний крок до рішення проблеми створення
підручників нового покоління.
Використання мультимедії,
аудіо- і відео-компонентів підвищує наочність представлення матеріалу, а також
дає можливість використовувати його людям, що мають різні патології (порушення
слуху, зору і т.п.). За рахунок цього можливо різке збільшення кількості
користувачів і ефективності використання електронного посібника. Включення
перерахованих компонентів в електронний посібник дозволяє перейти від
пізнавальної моделі освіти до прагматичної, у якій той, якого навчають, стає
активним об'єктом освіти.
Учень
повинен мати комплект навчально-методичних матеріалів, що включають програми,
підручники і навчальні посібники в друкованому чи електронному виді (підручник,
задачник, посібник з виконання лабораторних робіт тощо), а також методичні
посібники для організації самостійної роботи з кожного виду занять.
Навчальні
посібники повинні задовольняти вимогам коректного й однозначного використання
термінів й умовних позначок.
Навчальні
матеріали в електронній формі повинні, по можливості, створюватися в тому
програмному середовищі, яке слухач опанував у відповідних розділах курсу
інформатики, що передує даній дисципліні. При використанні авторських
програмних продуктів їхнє освоєння не повинне створювати істотне додаткове
навантаження для слухача і відволікати його від змісту дисципліни.
Навчальні
матеріали в електронній формі з використанням гіперсередовища повинні
задовольняти вимогам простоти орієнтації слухачів при пересуванні посиланнями.
У передмові до навчальних матеріалів необхідно пояснити умовні позначки, що
застосовуються для посилань, а також дати поради по раціональних прийомах
навігації з використанням гіперпосилань.
Посилання
повинні передбачати можливість швидкого і цілеспрямованого пересування по
навчальному матеріалу.
При
використанні в навчальних матеріалах гіперпосилань на ресурси мережі Інтернет
необхідно уникати посилань на Web-сторінки, що вимагають порівняно великого
часу завантаження.
Методичні
посібники повинні бути побудовані таким чином, щоб особа, яка навчається могла
перейти від діяльності, здійснюваної під керівництвом викладача, до діяльності
самостійної, до максимальної заміни викладацького контролю самоконтролем. Тому
вони повинні містити докладний опис раціональних прийомів описаних видів
діяльності, критеріїв правильності рішень, рекомендації з ефективного
використання консультацій.
З
урахуванням досвіду проведення занять представляється, що в найбільш повному
варіанті навчальний посібник повинен включати:
-
теоретичний матеріал;
-
практикум для вироблення умінь і навичок застосування
теоретичних знань із прикладами виконання завдань і аналізом найчастіше
вживаних помилок;
-
довідковий матеріал;
-
систему тестування і контролю знань.
Реалізація кожної зі
складових навчального посібника може варіюватися в залежності від теми заняття
та типології уроку.
Інструментальні засоби створення електронного посібника
Електронні
посібники створюються з використанням гіпертекстових технологій та технологій
мультимедіа. Дамо стислу характеристику цих технологій.
Поняття мультимедіа
Слово “мультимедіа”
міцно ввійшло в наш лексикон, і без нього важко уявити сучасний комп’ютерний
світ. Найбільш точна формулювання належить одному із піонерів мультімедіа в
нашій країні Сергію Новосельцеві.
Мультимедіа
(англ. multimedia від лат. multum – багато і medium – осередок засобів) це
комплекс апаратних та програмних засобів, які дозволяють працювати в
діалоговому режимі з різнорідними даними (графікою текстом, звуком, відео), яка
організована в вигляді однієї інформаційної середи.
Тобто
мультимедіа об’єднує чотири типа різнорідних даних (графіку, текст, звук і
відео) в єдине ціле
Поняття гіпертексту
Термін
“гіпертекст” був введений Тедом Нільсоном в 60-і роки. Так називався текст, в
який включені інтерактивні посилання на інші документи. За їх допомогою читач,
вказавши на яке-небудь слово чи фразу, негайно отримує додаткову інформацію за
відповідним предметом.
Гіпермедіа –
більш широке поняття, яким позначають документи, які включають в себе
мультімедіа-інформацію, наприклад, звук чи відео.
Використання
мови HTML
Завдяки
динамічному HTML перед web-дизайнерами відкриваються нові можливості для
підготовки змісту, щоб передати його в Internet. Якщо до HTML 3.2 web-сторінки
були статистичними, то за новим стандартом з'явилися необмежені можливості по
оформленню документів. Завдяки Java-аплетам, Java- та VB-сценаріям, а також
Stylesheets, web-сторінки стали не тільки оптично привабливими, але й
діалоговими. Так, наприклад, HTML-документ може безпосередньо реагувати на
команди користувача і самостійно оновлюватися.
Правда,
використання динамічного HTML в web-сторінках потребує принципового планування
і чіткої концепції. Наприклад, web-автор повинен заздалегідь визначитися, в
якій послідовності елементи сторінки будуть представлені її відвідувачу.
Додатково повинен бути розроблений план діалога, який покаже користувачу на
різні інтерактивні ефекти (анімацію, cпливаючі логотипи чи прихований зміст).
Висновок
У ході роботи
було проаналізовано методичні вимоги навчальної програми, щодо вивчення інформатики
в шкільному курсі 9 класу. В результаті аналізу виникла необхідність розробки навчальної
інформаційно-довідкової системи та сформовані вимоги до неї.
Виходячи з вимог
до системи, було розроблено навчальну інформаційно-довідкову систему з, поки
що, однієї теми «Мережі ЕОМ» для використання учнями на уроках інформатики та
при виконанні домашнього завдання.
Навчальна
система включає в себе:
-
теоретичний матеріал;
-
практикум для вироблення умінь і навичок застосування
теоретичних знань із прикладами виконання завдань;
-
довідковий матеріал.
Посібник розроблений як відкрита система, яка в подальшому дає змогу
доповняти систему новими розділами, а також вносити в неї необхідні зміни,
зокрема розроблення системи
тестування і контролю знань.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Інформатика
9: [підруч. для учнів ЗОШ] / Ривкінд Й.Я., Шакотько В.В.,
Лисенко Т.І., Чернікова Л.А. – К.: Генеза, 2009. – 306 с.
2. Завадський І.О.
Інформатика 9 [підруч. для учнів ЗОШ] /Завадський І.О.,
Стеценко І.В., Левченко О.М. – К.: ВГ BHV, 2009 – 256 с.
3. Володіна І.Л.
Інформатика 9 [підруч. для учнів ЗОШ] / Володіна І.Л., Володін В.В. –
Х.: Гімназія, – 328 с.
4. Морзе Н.В.
Інформатика 9 [підруч. для учнів ЗОШ] / Морзе Н.В., Вембер В.П.,
Кузьмінська О.Г. – К.: Школяр, – 318 с.
5. Інформатика.
Програми для загальносвітніх навчальних
закладів. – Запоріжжя: Прем'єр, 2003. – 304 с.
6. Державний стандарт загальної
середньої освіти в Україні. Інформатика. Освітня галузь “Технології” – К.,
Освіта України, 2003.
7. Концепція загальної середньої
освіти (12-річна школа)// Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки
України. Січень 2002. – № 2 – К., Педагогічна преса, 2002 – 23 с.
8. Реєстр програмних засобів
навчального призначення // Інформатика та інформаційні технології в
навчальних закладах. – 2006, № 1. – с. 180-189.
9. Ю.О. Дорошенко, Н.С.
Прокопенко. Навчання інформатики у структурі 12-річної загальної середньої
освіти // Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. – 2006,
№ 1. – с.55-72.
10.
І.О. Завадський, Н.С. Прокопенко, Т.Г. Проценко. Програма
курсу за вибором «Основи створення комп’ютерних презентацій» // Інформатика та
інформаційні технології в навчальних закладах. – 2006, № 4/5. – С. 35-40.
11.
І.О. Завадський. Програма курсу за вибором «Основи
візуального програмування» // Інформатика та інформаційні технології в
навчальних закладах. – 2006, № 4/5. – С. 60-68.
12.
І.О. Завадський, Н.С.Прокопенко, Т.Г. Проценко. Програма
курсу за вибором «Основи веб-дизайну» // Інформатика та інформаційні технології
в навчальних закладах. – 2006, № 4/5. – С. 48-55.
13.
Ю.О. Дорошенко, І.О. Завадський. Програма курсу за вибором «Основи
комп’ютерної графіки» // Інформатика та інформаційні технології в навчальних
закладах. – 2006, № 4/5. – С. 27-34.
14.
Ю.О.Дорошенко, І.О. Завадський, Н.С. Прокопенко. Програма
курсу за вибором «Основи Інтернету» // Інформатика та інформаційні технології в
навчальних закладах. – 2006, № 4/5. – С. 41-48.
15.
Пасько В.П., Прокопенко Н.С. Програма курсу за вибором
«Основи інформаційної безпеки» // Інформатика та інформаційні технології в
навчальних закладах. – 2006, № 4/5. – С. 56-60.
16.
Ізубенко О.А. Комп’ютерні системи і мережі Електронний
навчальний посібник [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://ifppl.if.ukrtel.net/liberty/SyS-Net/index.htm
17.
Уваров О.В. Комп’ютерні мережі Електронний посібник [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://vthntusg.at.ua/load/komp_39_juterni_merezhi_elektronnij_posibnik/3-1-0-52
18.
Горлач В.М. Основи комп’ютерних мереж Електронний підручник [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://blues.franko.lviv.ua/ami/nets/
